Это было не во сне в стране Иудее
Шла Мария в Вифлеем, шла из Галилеи.
Шла она под ясным солнцем с добрым чистым сердцем,
А под сердцем берегла Божьего младенца.
Путь не лёгок и не прост, время наступило
И Мария в яслях Сына Божьего родила.
Спеленала, положила Первенца Святого,
Для рожденья не нашлось места им другого.
В той стране на поле ночью пастухи стояли,
Вдруг предстал им Божий Ангел, слава осияла.
Убоялись, но сказал им Ангел светлоликий:
«Вы не бойтесь, возвещаю радость вам великую.
Ибо ныне вам родился, не в роскошном доме,
Ваш Господь, Христос Спаситель, в яслях на соломе».
«Слава Богу! Слава в вышних!»- воинство взывало
И младенца в пеленах громко прославляло.
Под покровом светлой ночи стража ликовала
И Звезда в высоком небе ярко засияла.
Слава Богу! Слава в вышних! За такое чудо,
Снизошел Господь на Землю и рождён прилюдно.
Как и нас когда-то в детстве, Мать его ласкала,
Его маленькие ручки нежно целовала.
Человеком Он родился к радости великой,
Царь Земли и Царь Вселенной, Божий Сын Владыка.
Радуйся Земля, это Божий Сын, Божий Сын Великий!
Радуйся Земля, это Божий Сын, Божий Сын Владыка!
Радуйся Земля, это Божий Сын, это наш Учитель!
Радуйся Земля, это Божий Сын, это наш Спаситель!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
