"...Покайтеся, і віруйте в Євангелію!" (Біблія, Мр.1:15)
Бог кличе! Бог кличе. Невже ти не чуєш?
Чому єж стороною без Нього мандруєш?
Чому відкладаєш на потім усе,
А потім чи буде? Сьогодні Бог жде!
Не варто на потім надіятись, друже,
І голос Любові відкинуть байдуже.
Ти нині здоровий, на світі живеш,
А може вже завтра в могилу зійдеш?
І вічна душа піде в інші простори.
Зустрінуть чи ні тебе ангельські хори?
У вічную радість чи в вічні плачі
По смерті піти доведеться тобі?
"Мене засміють, - кажеш нині, - всі люди",
Задумайсь: де п'яницям, блудникам бути?
Ти також із ними?! Не блудиш, не п'єш, -
Та осторонь Бога і Церкви живеш.
Ще власная гордість у серці гніздиться,
І гріх не дає із Христом порідниться.
Ти так ще залежиш від думки людей,
Від їх лиш дочасних, облудних ідей.
Якісь ритуали священні вчиняєш,
Молитву із ранку й на вечір читаєш.
А Бога не знаєш, не знаєш Христа,
Хоч десь в глибині Його прагне душа.
Спасай свою душу! Цей день - день спасіння,
Сьогодні покайся й одержиш нетління.
Великі страждання, Голгофа і хрест...
Прийшла перемога - Бог з мертвих воскрес!!!
Воскреснеш і ти! О, куди попрямуєш,
Якщо без Спасителя стежку торуєш?
Бог все найцінніше за тебе віддав,
І хоче, щоб милість по вірі прийняв.
А ти каяття на пізніше лишаєш,
Що буде за хвильку - не знаєш, не знаєш.
Щоб скутий дочасний навіки не став, -
Покайся... і знай: Бог на тебе чекав.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
*** - Анастасия Стайкова Однажды я вдруг поняла, что жизнь не принадлежит человеку! У меня ещё не было конкретных мыслей о Боге. Просто "случайно" родилось это стихотворение, я стала над ним думать и поняла эту простую истину) Я поняла вдруг, что всё может в любой момент вдруг раз, и закончиться... И я ничего не смогу изменить, ничего поделать с этим сейчас...
Но дальше этого мои мысли тогда не пошли, я "побоялась" немножко, но ещё тоже не услышала призыва, а пошла себе жить дальше))
Проза : Сказка про Фею, Золушку и прочих необычных обитателей квартирки под крышей - Ирина Уданович Мой преподаватель по сценарному мастерству любит говорить, что настоящая творческая свобода приходит тогда, когда мы "впадаем в детство". В эти моменты исчезают все комплексы и стереотипы, и ты становишься творцом собственного мира. В этом мире гармонично сосуществуют вымышленные и реальные герои, реалии прошлого и настоящего, оживают герои из детских сказок и предметы, которые окружают нас в повседневной жизни.
"Современные сказки для взрослых "детей" - это цикл веселых поучительных этюдов посвященный тем, кто в душе остался ребенком и не разучился фантазировать.
